Індекс Хірша, або h-індекс – наукометричний показник, запропонований в 2005 американським фізиком Хорхе Хіршем з університету Сан-Дієго, Каліфорнія. Індекс Хірша є кількісною характеристикою продуктивності вченого, групи вчених, наукової організації або країни в цілому, заснованої на кількості публікацій і кількості цитувань цих публікацій.
Визначення
Індекс обчислюється на основі розподілу цитувань робіт даного дослідника. Хірш пише:
Вчений має індекс h, якщо h з його Np статей цитуються як мінімум h раз кожна, в той час як решта (Np – h) статей цитуються не більше, ніж h раз кожна.
Іншими словами, вчений з індексом h опублікував h статей, на кожну з яких послалися як мінімум h разів. Так, якщо у даного дослідника опубліковано 100 статей, на кожну з яких є лише одне посилання, його h-індекс дорівнює 1. Таким же буде h-індекс дослідника, що опублікував одну статтю, на яку послалися 100 разів.
У той же час (більше реалістичний випадок), якщо серед публікацій дослідника є 1 стаття з 9 цитуваннями, 2 статті (включаючи вже згадану статтю з 9 цитуваннями) з не менш, ніж 8 цитуваннями, 3 статті з не менш, ніж 7 цитуваннями, … , 9 статей з не менш, ніж 1 цитуванням кожної з них, то його h-індекс дорівнює 5 (так як на 5 його статей послалися як мінімум по 5 разів).
Інакше кажучи, для визначення індексу Хірша представлені статті розташовують по спадної числа посилань на них. Далі визначають статтю, номер якої збігається з числом її цитувань. Це число і є індекс Хірша. Наприклад, якщо індекс Хірша дорівнює 20, то у автора є принаймні двадцять статей, остання з яких цитувалася не менше 20 разів. Попередні 19 статей у списку хоча і цитувалися більше, для визначення індексу значення не мають.
Індекс Хірша був розроблений, щоб отримати більш адекватну оцінку наукової продуктивності дослідника, ніж можуть дати такі прості характеристики, як загальна кількість публікацій або загальне число цитувань. Індекс добре працює лише при порівнянні вчених, що працюють в одній галузі досліджень, оскільки традиції, пов’язані з цитуванням, відрізняються в різних галузях науки (наприклад, в біології та медицині h-індекс набагато вище, ніж у фізиці) . У нормі h-індекс фізика приблизно дорівнює тривалості його наукової кар’єри в роках, тоді як у видатного фізика він удвічі вище. Хірш вважає, що у фізиці (і в реаліях США ) h-індекс, що дорівнює 10-12, може служити одним з визначальних факторів для рішення про надання досліднику постійного місця роботи у великому дослідному університеті; рівень дослідника з h-індексом, рівним 15-20 , відповідає членству в Американському фізичному товаристві; індекс 45 і вище може означати членство в Національній академії наук США.
Індекс Хірша може обчислюватися з використанням як безкоштовних загальнодоступних наукометричних баз даних в Інтернеті, (наприклад, Google Scholar), так і баз даних з платної підпискою (наприклад, Scopus або ISI Web of Science), але платні бази даних часто теж приводять h-індекс вчених у вільному доступі. Слід зазначити, що індекс Хірша, підрахований для однієї й тієї ж людини з використанням різних баз даних, буде, взагалі кажучи, різний – як і інші наукометричні характеристики, він залежить від області охоплення обраної бази даних. Крім того, індекс Хірша може вираховуватися з урахуванням і без урахування самоцитування; передбачається, що відкидання посилань авторів на власні статті дає більш об’єктивні результати. Наприклад, у рейтингу вчених України за індексом Хірша виконується підрахунок по базі даних Scopus з відкиданням самоцитування всіх авторів (тобто цитування статті 1 у статті 2 не враховується, якщо хоча б один автор входить одночасно в список співавторів обох статей).